16 листопада - Міжнародний день толерантності

 16 листопада 1995 р. держави-члени ЮНЕСКО прийняли Декларацію принципів терпимості. За пропозицією ООН, з 1996 р. щорічно у всьому світі цього дня відзначають Міжнародний день толерантності. Толерантність – це повага права іншого бути таким, яким він є. Для сучасної України властиво традиційне замовчування інформації про розмаїття людей, їхнє життя та досвід. Говорячи про «рівне ставлення до всіх», ми залишаємо невидимі соціальні групи поза межами дискурсу. 

Ранкові зустрічі

       Практика ранкових зустрічей – одна з успішних; вона допомагає створити спільноту в класі, що зазвичай потребує часу, уваги й терпіння. Ранкова зустріч сприяє налагодженню взаємин між дітьми і дорослими, які формують відчуття колективу в кожного з його членів. Формування спільноти стає ефективнішим, коли вчитель виконує роль фасилітатора (фахівця, який допомагає забезпечити успішну групову комунікацію, але не намагається жорстко контролювати цей процес). У такому разі ранкова зустріч стає інтерактивною і невимушеною. Під час проведення практики ранкової зустрічі відбувається розвиток важливих навичок дітей, зокрема спілкування, академічних і соціальних умінь. Крім того, ця практика сприяє створенню у класі сприятливого настрою та позитивній поведінці.  Ранкова зустріч дає можливість навчити дітей взаємній повазі та позитивному ставленню один до одного, сприяти формуванню цілісного колективу. 

13 листопада - Всесвітній день доброти

 В добро вірять ті, хто його творить. В існуванні любові ніколи не засумніваються ті, хто дарують любов. Світло - це вибір. І якщо ти хочеш, щоб він висвітлював твій шлях, запали його спочатку всередині себе!

Всесвітній день доброти – міжнародний день, який відзначається щорічно 13 листопада. День доброти – чудова можливість знайти час на хороші вчинки для людей та тварин. Добро врятує світ та з’єднає народи, тому що воно закладене в людській природі, саме тому робити гарні вчинки може кожен. Творити добро зовсім не важко, але в результаті люди наповняться співчуттям та добротою один до одного.

Вироби із солоного тіста

      Ліпка — один із творчих процесів для розвитку дитини, її дрібної моторики. Матеріалів для ліплення в даний час безліч. Нарівні з покупними пластичними масами дуже популярний такий доступний склад для ліплення, як солоне тісто. Вироби із солоного тіста не стримують політ творчої фантазії і представлені у великому різноманітті. Екологічно чиста борошняна суміш здавна символізує достаток, затишок, родинне вогнище, дозволяючи вільно експериментувати з собою. 

                           Технологія приготування солоного тіста

           Класична рецептура включає дрібну сіль (не йодовану) і борошно взяті по склянці, до яких додають поступово крижану воду і рослинне масло (2 ст. л). Вимішують склад, регулярно перевертаючи тісто. Крута консистенція повинна бути зручна для формування примірників, надмірна липкість або розсипчастість виключається. Приготовлена маса, досягнувши однорідності, має бути 2 години в холодильнику і зберігається так, загорнута в поліетилен тиждень. Вона краще збереже формат, ніж пластилін, відрізняючись нешкідливістю для здоров’я, це особливо важливо, якщо ви працюєте в тандемі з дітьми, які все звикли пробувати на смак. А далі працює ваша фантазія. А як сьогодні фантазували наші учні ми радо покажемо!

Буває інколи і таке у нас... А у вас?

                                                       Я не хочу спати, книжечки читати,                                        Ліжко застеляти теж не хочу я!                                           Хочу я співати, грати, танцювати,                              Не-не-нехочуха я! Не-не-нехочуха я!Я!

Любіть Україну, як сонце любіть....

       Україна… В одному вже тільки слові звучить ціла музика краси і величі. Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки… Україна – це розкішний вінок з рути та барвінку, що над ним світять яскраві золоті зорі. Ми – українці! І пишаємося цим не дивлячись на всі негаразди та непорозуміння. Ми живемо в Україні і любимо її гарну співучу мову, її прекрасних людей, її пишну природу. 

Для нас вона в світі єдина, одна,

як очі її ніжно-карі...

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,

у пісні у кожній, у думі,

в дитячій усмішці, в дівочих очах

і в стягів багряному шумі...

Вірш читає учениця 2 класу Пронтова Світлана

А діти дорослими стануть так швидко...

 А діти дорослими стануть так швидко,

підуть в самостійне, свідоме життя...

Не треба тримати їх "вдома за нитку",

лиш вірте у них ви завжди до кінця.

А поки маленькі, а поки ще крохи,

а поки над вами один спільний дах,

наніжитись ними в вас часу є трохи -

цілуйте їм носик, носіть на руках...

В обійми горніть, щоб тепло це зосталось

на серці у них через відстань й роки,

щоб знали вони, що до тата і мами

за словом, підтримкою можна прийти...

В обіймах стрічайте ви ранки тендітні,

за ручку тримайте, кажіть про любов...

бо знаєте, виростуть швидко в нас діти

і більше не будуть маленькими знов.

Не будем співати ми їм колискові,

не будем гойдати ми на ніч щодень...

не будуть агукати на своїй мові

і все скрізь хватати до лагідних жмень.

Не будуть питати: "Чому небо синє?"

І тисячу інших цікавих "Чому?".

Не будуть в обійми стискати так сильно

і часто казати так просто "Люблю".

Не будуть в піску майструвати хатинки,

лише відвернешся — відразу щось вткнуть.

І капості різні, які без зупинки

робили в дитинстві кудись пропадуть.

Залишаться іграшки всі на полицях,

обабіч стола пропаде і портфель...

А в ніч, коли зовсім чомусь їм не спиться,

не будуть на ручки проситись до нень.

Не будемо їм цілувати колінка,

на ранки не будемо дмухати їм...

дитинство промчиться й залишиться тільки

на фото і в спогадах, що носить дім.

Дітьми насолоджуйтесь, щиро вас прошу....

слухняні й не зовсім, хай знають любов...

Бо так вони швидко всі стануть дорослі,

й маленькими більше не будуть в нас знов...

© Леся Семенюк